Улітку, під час відпустки, чимало вчителів розпочали “полювання на сертифікати”: поки є час, потрібно успішно пройти якомога більше курсів підвищення кваліфікації, бажано безоплатних. Це потрібно, щоб, як говорили деякі освітяни в опитуванні, максимально “закрити питання” на наступний навчальний рік.
Крім традиційних змістових напрямів, актуальності набули перша домедична допомога, мінна безпека, психологічна підтримка в кризових ситуаціях тощо. Зараз такі знання є життєво необхідними, однак протягом навчального року в умовах постійного надолужування матеріалу через повітряні тривоги й блекаути було не так багато вільного часу, щоб їх здобути. Отже, ідеться про чергові перепрацювання, які можуть знеохотити до реального навчання й перетворити підвищення кваліфікації на формальність.
“Нова українська школа” починає ґрунтовно аналізувати ситуацію із підвищенням кваліфікації вчителів в умовах повномасштабної війни. Ми почали з онлайн-опитування наших читачів щодо ефективності чинної системи й побажань до її вдосконалення. Наголошуємо, що це опитування не є повноцінним соціологічним дослідженням і було здійснене з розвідувальною метою: у ньому встигли взяти участь 279 респондентів і респонденток, після чого ми закрили форму, адже стало зрозуміло, що відповіді систематично повторюються. Аналіз цих зауважень, побажань і пропозицій став відправною точкою для статті, але не смисловим центром, довкола якої її побудовано. Редакція щиро дякує всім освітянам й освітянкам, які взяли участь в анкетуванні, за виявлену довіру.
Про те,
- як відбувається фінансування підвищення кваліфікації вчителів,
- хто реально обирає курси й заходи для них,
- які є проблеми із “зарахуванням” сертифікатів,
- які є проблеми зі змістом післядипломної освіти,
- а також про альтернативний закордонний досвід – читайте в нашому новому аналітичному матеріалі.
Детальніше за покликанням:https://nus.org.ua/articles/groshi-ne-hodyat-za-vchytelem-pro-problemy-j-zminy-v-systemi-pidvyshhennya-kvalifikatsiyi-vchyteliv/
